У Вовчинці існувала складна політична ситуація, оскільки тут проживали люди кількох національностей, і рівновага, що існувала між ними, могла в будь - який час порушитись. Найчастіше конфлікти виникали між українцями і поляками. Українці вважали себе гнобленими і старались відстоювати свої права.
Згуртуванню українців найбільше сприяли "Просвіта", радикальна партія та товариство "Каменярі ".
Боротьба українських патріотів Вовчинця не пройшла марно. Вони не тільки не дали себе ополячити, але, навпаки, багато поляків перетягнули на свій бік. Українізувалися польські родини Чагурі, Літвини, Бернатовичі, Григораші. Частина з них брала участь у "Просвті" і кооперативі [39]. Польське "Кулко рольниче" не мало значного успіху.
У свята українці вивішували синьо-жовті прапори. Радикали, що мали найбільший вплив на громадсько-патріотичне життя селян, деколи поводилися не по-людськи. Так, радикалами в політичній суперечці був убитий Григорій Новогродський. Більшість із них не ходили до церкви.
П. Галущак тільки прикривався радикальною партією, а насправді був членом КПЗУ. Коли прийшла радянська влада (1939), він ходив з червоною стрічкою на рукаві.
У вересні 1939 р. біля маслосоюзу поляки вбили Василя Витвицького, 1915 р.н., який разом з іншими патріотами чинив спротив польській владі. У Вовчинці не було "Січі", "Сокола" та "Пласту", тому його обминула польська інквізиція 1930-го. |
Роздоріжжя