Вовчинець - між горою і містом село

Історія Вовчинця складена на основі архівних, літературних матеріалів, власних статей, а також спогадів людей.
В кінці післякняжої доби (1340-1387) і був заснований Вовчинець та ще п'ять близьких до нього сіл.
Залишилось мало безпосередніх даних про життя селян при шляхетській Польщі, тому про тодішній державний устрій і загальний стан селян під ярмом панщини написано дуже коротко.
При розгляді періоду життя села під Австро-Угорщиною використаний переважно архівний матеріал, у тому числі кадастрові карти. В той час у Вовчинці була збудована досить простора церква, засноване товариство "Просвіта", створена радикальна партія, поставлений пам'ятник Т. Шевченкові та зорганізований знаменитий духовий оркестр.
У час подій Першої світової війни Австро-Угорщина в той час далеко не повністю контролювала територію Галичини. Із Вовчинця було досить багато добровольців до УСС. Близько десяти чоловіків служили в УГА.
Роки німецької окупації подані як дуже контрастні, про них написано на підставі переказів . З одного боку, ми одержали досить велику свободу, а з другого, - жорстокі репресії.
Найважчими і дуже складними для написання виявились 40-50-ті роки, період боротьби селян з тоталітарним режимом, що знову окупував наші землі.
В 60-70-ті була примусова і майже неоплачувана робота в колгоспі. Згодом матеріальне становище дещо поліпшилось, а духовне і національне гноблення продовжувалось до років "перебудови".
Про прагнення в минулому жителів Вовчинця до незалежності свідчить один із звітів товариства "Просвіта", при якому було організоване товариство "Січ", "від якої хруні і ляхи дуже не раді, що козацька кров в нас не вигасла". Просвітяни змушені були вести боротьбу з поляками, котрі при Австрії мали велику владу. Внаслідок цієї боротьби їх становище дещо поліпшилось, за що простий люд завдячував цісарю Францу-Йосифу.
На згадку про скасування панщини у Вовчинці були поставлені два пам'ятні хрести. Один - у центрі села, а другий - між центром села і цвинтарем, на власному подвір'ї Витвицького Василя Олександровича.
При новій читальні "Просвіти" розгорнули свою діяльність радикальна партія, товариство "Каменярі", оркестровий, хоровий, драматичний та дитячий гуртки. Проводилися фестини та футбольні ігри.
Все це було перервано тоталітарною радянською системою. Почались заборони, переслідування, арешти та фізичне виснаження і знищення людей, замовчування і перекручування нашої історії, гоніння і цькування українських патріотів.
У 1971 році вийшла в світ "Історія міст і сіл УРСР. Івано-Франківська область", в якій Вовчинцю було відведено всього чверть сторінки (разом з фотографією). В ній неправильно названа дата заснування села і дата встановлення пам'ятника Т. Шевченкові.
На вшанування пам'яті про січових стрільців і полеглих у 40-50-х роках у боротьбі з двома тоталітарними режимами селяни висипали символічну могилу, до якої кожного року приходять із процесією і священиком, відправляють панахиду, виступають із промовами.
Маємо прохання до односельців: не шукайте ворогів поміж собою, не "викопуйте" їх із минулого, бо чимало з того породжено складною і тяжкою нашою історією. Нам потрібні примирення і злагода. Не піддаваймося на агітацію різних підступних релігійних сект. Пам'ятаймо, що наш релігійний обряд є найкращий. Кожна Свята Літургія приносить душевне задоволення і заспокоєння. Бережімо нашу незалежність, культуру, звичаї та традиції, старовинні речі і пам'ятки.