За архівними даними, в 1832 р. у Вовчинці була однокласна парохіальна школа [22], в якій заняття проводив священик і навчав дітей не тільки релігії, але й читати, писати та рахувати. (В 1858 р. тут було 990 мешканців) [23].
У 1860 р. у Вовчинецькій тривіальній школі учителював Григорій Яворський, Він мав дотацію 189 зл. р. і 350 сажнів города. До школи було записано 75 хлопців та 53 дівчат, але відвідували школу 34 хлопці і 7 дівчат. Повторно записали 37 хлопців і 37 дівчат, з них ходили до школи 23 хлопці і 19 дівчат [24].
У 1875 р. у Вовчинецькій школі "загальної системи", яка проіснувала досить довго, було 140 учнів греко-католиків [25]. У 1884 р. керівником школи був Іван Вихованець [26].
У 1895 р. було уже двоє учителів - Іван Вихованець та Надія Миколаєнко. [27].
В 1907 р. функціонувала "школа людова", в котрій викладали руську (українську) мову [28], а в 1914-му була вже двокласна [29]. Тут учителював Іван Рудакевич та його дружина Емілія [30].
Оскільки у час війни школа була зруйнована, то необхідно було будувати нову. Її звели в 1924 р., вона збереглася досі. Навчання велося двома мовами: українською і польською (з перевагою польської, крім першого класу, де перевага віддавалася українській), Навіть молитись заставляли по-польськи. Тоді, крім Емілії Рудакевич, вчителювали Анна Карпінець (українка), Яніна Патек (полька, але доброзичлива) та подружжя Волинських і Афтамінських (поляків-шовіністів.[31]. Волинський був директором школи і насильно вимагав від учнів платити на ЛОПП (ліґа оброни пов'єчней паньства). Він побоювався за свою шкуру і носив револьвер, яким хвалився перед учнями. Василь Литвин скаржився, що Волинський йому мстив за те, що він, будучи по батькові поляком, дотримувався греко-католицького обряду (по матері).
Тоді в школі не були заборонені тілесні покарання, переважно били лінійкою по руці. Найчастіше карали розумово відсталих.
Я. Патек у 1937-1938 рр.,будучи класним керівником п‘ятого класу, залучила всіх школярів до розучування і постановки вистави, назва якої не запам'яталась, а тільки зміст: учням наскучило ходити до школи, виконувати домашні роботи, і вони втекпи в поля і ліс. Коли зголодніли, то ділились тим, що взяли з дому. Одна дівчина співала: “А я пиріг маю, що спекла матуся, ягід не жалію, усім поділюся”. Як настав вечір, їх охопив страх і вони захотіли повернутись додому. Зі змісту п’єси випливала мораль: між дітьми був чорт і ангел. Чорт намовляв їх на злі вчинки, а ангел їх оберігав. Вистава відбулась у читальні "Просвіти".
При німцях і радянській владі школа працювала в тих же приміщеннях, що і при Польщі. Поступово ставало тісно і незручно. Лише в 1967 р. з ініціативи тодішнього директора школи Михайла Мельника при підтримці голови сільради Михайла Яцури почали будувати нову школу, на що із бюджету виділили всього 180 тис. крб., на які було закуплено будівельний матеріал і найняло двох кваліфікованих робітників для укладки цегли. Все інше робили власними силами на громадських засадах. Також допомагали учителі та учні. Будівництво було розпочато в 1968 р., а закінчено в 1970-му. Тепер у цьому будинку розміщена бібліотека, експонати народного умільця В’ячеслава Крецула та проводяться різні збори селян і культурно-мистецькі заходи.
При першій радянській владі у Вовчинецькій школі учителювали переважно українці. При німцях директором школи був Юрій Дяків. якого Гуцулів назвав “Дяків батько”, а його сина - “Дяків син” (теж учитель). Дяків-батько викладав німецьку мову у школі і одночасно проводив курси (для бажаючих) з вивчення німецької мови [32].
На початку другої радянської окупації заняття проводились у базовій школі та у пристосованих приміщеннях. Першим директором школи тоді був Анатолій Кулаківський. З 1950 до 1953 р. досить часто мінялись учителі. Якщо 1950 р. влаштувалось на роботу 5 нових осіб, то у 1952 - 7, а в 1953 - 11. Після Кулаківського директором був Іван Курило, а з 1966 р. - Михайло Мельник, при якому була збудована школа. Після нього був Юліан Тацакович, а в роки перебудови - Віктор Драгомирецький. У 50-60-ті рр. у школі працювало мало учителів - вихідців із Вовчинця. Уроки фізкультури проводив Григорій Веретко, який у свій час грав у футбол за “Спартак”. Деякі його вихованці стали відомими спортсменами. Його учнем був і майбутній учитель фізкультури Ігор Витвицький. Поступово в учительський колектив стали вливатись уродженці Вовчинця, зокрема Василь Халак, Параня Покотило та ін. Тепер тут працює 17 учителів, з яких - 7 вовчинецькі.
За радянської влади учителів заставляли здійснювати атеїстичне виховання, вихваляти тоталітарну радянську систему та її вождів, читати малокорисні лекції для населення.
Після досягнення нашої незалежності умови їх праці та навчання учнів значно змінились. Відпало багато непотрібної та шкідливої роботи: втягування учнів в піонери, в комсомол, виховання їх в атеїстичному дусі тощо. Натомість посилилась увага до виховання у релігійному і національно - патріотичному дусі (ФОТО - 20). При школі проводиться конкурс вертепних груп, які колядують на Різдво та на Святвечір перед Водохрещам. У школі відзначають День матері та шевченківські дні.
У 1997 р. школярі брали участь у відзначенні 55-ї річниці заснування УПА, а в 1998 р. - 620-річчя заснування Вовчинця.
У вестибюлі школи є декілька стендів на політичну, історичну та іншу тематику. Тут поміщений також барельєф Ганни Соколовської – учасниці УПА, що загинула від рук КДБ – НКВС (ФОТО - 21).