Весілля є відзнакою переміни життя хлопця і дівчини.
За місяць перед тим до батьків молодої приходили старости, щоб домовитись про можливість і час весілля. Зайшовши до хати, один із старостів починав розмову: "Ми знайшли слід до вашої хати. Сюди забігла куниця, а у вас прекрасна дівиця ...".
Коли про все домовлялись, то старостів запрошували за стіл і гостили, в тому числі і горілкою. Після домовлення подавали до церкви "на заповіди". Коли священик тричі виголосив заповіді, то справляли весілля. За тиждень молода з одною або двома дружками, переважно в неділю, ходили просити гостей на весілля. На голову одягали вінки, виготовлені зі штучних квітів, з багатьма різнокольоровими довгими стрічками ззаду. Прийшовши до хати, вони кланялись усім, промовляючи: "Просили тато і мама, і ми просимо, щоб ви прийшли до нас на весілля".
Весілля починалось у п'ятницю або суботу. У молодого пекли коровай і підшивали до завою (вельона) маленькі косиці з мирти, квіток та короткої стрічки (білої або рожевої). У спечений коровай встромляли гілку смереки і прикрашували квітами. У молодої плели вінок з мірту та квітів, а із гілок смереки - селемени (у вигляді гірлянди) і прибивали до стелі над майбутнім гостинним столом. Одночасно підготовляли старості вишитий рушник, а для молодого - вишивану сорочку.
Опівночі молодий і його гості йшли до молодої, несучи коровай, завій та горілку. У молодої їх гостили, а під кінець ділили між присутніми коровай.
Після цього всі йшли до молодого, несучи для нього сорочку. Старости несли в кошиках два калачі і дві пляшки горілки. Там також гостились майже до ранку, після чого молода зі своїми гостями поверталася додому.
На наступний день брат молодої розплітав косу, мати розчісувала, а дівчата накладали на голову вінок з косицею, колоссям пшениці, квіткою та білою або рожевою стрічкою. На шию їй клали завій. Коли молода була зібрана, батьки благословляли її до шлюбу, беручи в руки калачі, сідали перед хатою, а староста просив їх благословити молоду до шлюбу. Якщо весілля було спільним, то молоду і молодого благословляли разом. Староста промовляв: "Благословіть вперше! Благословіть вдруге! Благословіть втретє!". Молода чи молоді вклякають перед батьками, цілують їх в руки, а батьки кладуть калачі їм на голови і благословляють: "Благословляєм ми, і нехай Бог благословить на добру долю і добрий час!". Молоді встають і цілуються з рідними.
Після благословення музики грають марш і молоді йдуть до шлюбу. Староста несе до церкви калач. При цьому молоді не повинні оглядатись. Музики супроводжують молодих аж до церкви.
Взявши шлюб, молоді повертаються додому. де мати молодої зустрічає їх хлібом і сіллю, наливає горілки. Молоді надпивають трохи, а решту виливають позад себе. І так тричі. Після цього молоді беруться руками за хліб і мати, тримаючи його з другого боку, заводить їх за стіл. Гості при цьому співають:

Ще сонечко не сходить -
Мати за стіл заводить,
Ой столом, доню, столом,
Як сивеньким соколом.

Дружки сідають біля молодої, а дружби - біля молодого.
Довкруги них сідають гості. Після цього починається латкання (ритуальний заспів):

Питається матінонька:
 - Ой де ж ви, дітоньки, ходили?
 - Ходили-смо, матінонько, в церковцю.
 - Ой, що ж ви там, дітоньки, виділи?
 - Виділи-смо, матінонько, ангелів.
 - Ой чом ви тих ангелів не взяли?
 - Ми їх не взяли, бо ті ангели нам шлюб давали.

Староста і батьки поздоровляють молодих, а гості співать:

Ой з-за гори, з-за високої ясен місяць сяє,
Ще з вищої, ще з кращої Василь конем грає,
Йому калина, йому червоная дорогу застеляє,
Витяг шабельку, витяг гострую, калину рубає.
Ой не для тебе калинонька саджена,
Але для тебе Марусенька суджена.
Наїхав миленький з Поділля
Тай заїхав до милої на подвір'я:
 - Вийди, вийди, моя мила, сама молода,
Винеси шклянку меду й вина.
Вийшла мила, сама молода,
Винесла шклянку меду та дві - вина.
 - Ой пий, мій миленький, не впийся!
Свого коня вороного держися.

Далі гості латкають до кожного кута:

А ми нині ніц не їли, лише балабушки -
То най тоті заспівають, що коло подушки.
А ми нині ніц не їли, лиш кавалок хліба -
То най тоті заспівають, що там коло діда.
А ми нині ніц не їли, лише паляниці -
То най тоті заспівають, що коло полиці.
А ми нині ніц не їли, лише кусок сала -
То най тоті заспівають, що коло варцаба.
Кухарка сі замастила, а староста впився,
Несчісливий той господар, що на них звірився.
Голубчики пісненькі, мащені оливов -
Бо кухарка солонину сховала в хольиву.
В хольиву сховала -
Попід чужі обороги хлопцям роздавала.

Після цього грають музики, гості виходять з-за стола і танцюють. Після танців знову заходять за стіл і родина, а згодом і гості дарують молодих. Гості співають:

Від стола до порога втоптана дорога,
Її родина втоптала - молодих дарувала.

Молодим подають пляшку з горілкою, келішок та тарілку для грошей. Кожного даруючого молода цілує, а молодий наливає йому горілки.
Вітає дружка дружбу, а гості співають:

Летіли гуси, за ними коні,
Прошу тя, дружбонько, на завитані.

Дружба шукає в кошенях грошей, а гості продовжують:

Чом ти, дружбо, за дружбу ся брав,
Коли ти в кишенях грошика не мав.

Дружба спочатку дає дрібні монети, потім більш вартісні і за третім разом дає кінцеву грошову суму.
Після цього дружба, дружка і молодий виходять із-за столу. Дружба з дружкою починають танцювати під музику і приспів гостей та молодого:

Гей гиля, білі гуси,
Гей гиля та й на став,
Ой коби я молодую
З-за столика дістав.

Молодий і гості продовжують співати:

Я вже годен гуси пасти,
Я вже годен ґаздувати,
Я вже годен молодую
З-за стола дістати.

Молодий підходить до стола, стає на лавку навпроти молодої і перетягує її через стіл. Переходячи через стіл, молода зриває силимени і кидає між гостей. Гості розбирають із селемен по гілці.
Починають танцювати молодий з молодою, і до них поступово приєднуються гості.
Під кінець танців приходять гості молодого по молоду. Гості молодої співають:

А в нашого свата на петрушці хата,
Петрушка сі зломила, хата сі завалила.
У відповідь співають гості молодого:
Не страхайся, свату,
Що нас йде тридцять троє на подвір'я твоє,
А ще сорок за горою - Господь Бог з тобою.

Гості молодого продовжують співати:

Ой збирайся, коханє моє, -
Не поможе плаканє твоє,
Стоять коні, стоять вози,
 Сідай, поїдеш.
 - Як я маю з вами їхати?
Я ще своїй мамі не дякувала.
Дякую вам, мамо, що будила мене рано,
Тепер не будеш.
Дякую вам, рідні сестри,
Що-смо разом цебри несли,
Тепер не будем.
Бувайте здорові ви, мої пороги,
Куди приходили мої білі ноги.
Бувайте здорові ви, мої віконці,
Що-м вас витирала рано до схід сонця.
 Бувайте здорові ви, мої образи,
Що-м вас витирати на тиждень три рази.

Після приїзду до молодого відбувається гостина,
під кінець якої молодий сідає на крісло, бере на коліна подушку, на яку садовлять молоду. Молодий і дружба обережно знімають з молодої вінок. Потім мама молодої бере хустку і зав'язує молоду. Молода двічі хустку скидає, а за третім разом залишає. Далі цілується з молодим, родичами і гостями. Гості співають:

Ой червоний бурачок -
А зелена гичка.
Вчора була дівчинонька -
Нині молодичка.

На наступний день (в неділю) від молодої йшли в пропій до молодого. Тут гостились, співали, танцювали, а під кінець виряджали молоду до молодого з її посагом, який бояри заносили в куфер, що стояв на возі. Батькам треба було слідкувати, щоб бояри не захопили щось зайве. Зверху на куфер садили молодшого брата молодої, який брав у молодого викуп за неї.
На кожному весіллі була кухарка, якій допомагали жінки з родини молодої чи молодого. На весілля пекли тільки калачі.
Часто робили спільні весілля.
Якщо заміж виходила вдова, то вона йшла до шлюбу без вінка. Весільна їжа описана окремо. На весіллях, крім обрядових пісень, співали багато інших: народних, жартівливих, героїчних, любовних...
У багатьох місцевостях, зокрема на Сокальщині [3], співають обрядову пісню "Дай нам, Боже, в добрий час, як у людей, так і в нас..".
У Вовчинці її співали в невизначений час. Співають також пісню "Кришталева чара...", про Байду Вишневецького та ін.
Під кінець весілля гості співали:

Час додому, час - не треба тут нас,
Не їла не пила худібка у нас,
Час додому, час.

На весіллях грали троїсті музики: скрипка, цимбали та бубон. Крім певної грошової суми, кожному музикантові давали калач. У Вовчинці були три здібні скрипалі: Василь Бойко, Василь Фащук та Михайло Бугай; на цимбалах грав Іван Возняк та Володимир Веретко, а на бубні - Антон Костишин.