Раніше у неділю і свята люди не працювали, за винятком літнього періоду, коли збиралось на дощ та грозу, а на полі сохнуло сіно, конюшина або збіжжя. Сіно та конюшину складали в копиці або везли додому. Скошене чи вижнене збіжжя в'язали в снопи та складали в копи. Якщо була можливість, то везли додому і складали в стодолі чи оборозі.
Всі віруючі в неділю та свята ходили до церкви. Снідали, коли поверталися з церкви.
Діти, молодь та старші люди проводили дозвілля по-різному. Діти бавилися в хованки, грали в футбол, кидали монету чи щось інше у ціль, бавились ножем, бігали, скакали, співали, збирали квіти (влітку) та ін. Взимку їздили на санках та ковзались на льоду.
Парубки та дорослі дівчата ходили до читальні "Просвіти", читали книжки і газети, співали, танцювали, виступали в драмгуртку або були глядачами вистав.
Влітку в неділю чи свято хлопці наймали музик і влаштовували танці. Під осінь дічата оббирали кукурудзу від лушпиння, а хлопці плели її в коси. При цьому жартували та співали. Після закінчення роботи гостились і танцювали. Пізніше на вечорницях дерли пір'я, дівчата пряли нитки і вишивали. Практично усі дівчата вміли вишивати, але між ними були і такі, які вміли конструювати нові моделі вишивки. Досконало вміла це робити Марія Масник, 1851 р. н., яка вишивала без окулярів майже до смерті. Коли дівчата працювали, то хлопці співали і жартували.
Для проведення вечорниць парубки наймали простору кімнату.
Багато хлопців грали у футбол. Про фестини уже згадувалось. Часто вечорами хлопці співали, переважно дуже голосно, що було далеко чути (тепер таких співів немає).
Старші люди взимку та в свята сходились і вели розмови на різні теми.