Зелені Свята вважались і вважаються поминальними. Перед цим  люди впорядкувують могили померлих. До хрестів прикріплюють вінки. В Зелену суботу зрубують гілки липи (майну) і замаюють ворота, фіртки, двері хати ззовні, а вікна і образи зсередини. По одній гілці прив'язують і до хрестів на цвинтарі.
Одночасно хлопці і дівчата плели кілька десятків вінків із гілок смереки, немолоченого жита, гілок липи, терену та ін. До кожного з них прикріплювали чорну стрічку з написом "Борцям за волю України".
У неділю з цими вінками йшли до збірного пункту біля Катедрального собору, куди збирались люди з навколишніх сіл. Вінок несли троє: один хлопець і дві дівчини. Одягнені були у святкові однострої, характерному для даного села. Із Вовчинця йшли також хористи і музиканти.
Польська влада не тільки дозволяла ці масові дійства, а й виставляла поліцію для їх охорони. Від Катедри йшли до могил січових стрільців у супроводі священиків та людей з хоругвами. На могили клали вінки, і священики відправляли панахиду.
Так відбувалося при Польщі кожного року. І Тільки у 1937 або 1938 р. після покладання вінків виникла стрілянина. Мабуть, стріляли польські екстремісти.
На другий день, у понеділок, на цвинтарі Вовчинця відправляли спочатку Святу Літургію, а потім загальну панахиду. Дехто наймав священика окремо до могил своїх родичів.